Визначено лідерів трудового суперництва серед держпідприємств лісового господарства Вінниччини

4 квітня цього року під головуванням начальника Вінницького ОУЛМГ Анатолія Бондаря відбулося засідання колегї обласного управління лісового та мисливського господарства. Проаналізовано господарсько-фінансову діяльність підприємств за перший квартал 2018 року, визначено лідерів трудового суперництва. Ними стали ДП «Дашівське ДЛМГ» (1 місце, директор Кавуненко В.В., головний лісничий Криса В.Д.), ДП «Вінницький лісгосп» (2 місце, Попельнюк В.В., Ільченко Є.В.) та ДП «Іллінецький лісгосп» (3 місце, Романович А.В., Пальченко В.В.).
Ефективність діяльності кожного держпідприємства лісового господарства області оцінюється за чіткими критеріями, які демонструють, наскільки успішно в тому чи іншому держлісгоспі справляються із головним завданням, поставленим перед лісівниками державою – збереженням, охороною та відтворенням лісів. Окрім стану лісового господарства та лісових культур (об’єми заготовленого насіння, посадкового матеріалу, успішність весняної лісокультурної кампанії, відсоток приживлюваності культур і т. д.), до уваги береться і рівень охорони та захисту лісів (ефективність роботи рейдових бригад), стан мисливського господарства, лісозаготівельна та деревопереробна діяльність, рівень механізації при створенні та догляді за лісовими культурами. Враховується і критерій зростання обсягів реалізованої продукції, продуктивність праці, стан розрахунків підприємства по податках та обов’язкових платежах, стан оплати праці.
Приємно здивував Іллінецький держлісгосп, який вперше за останні роки виборов законну «бронзу» - посів 3 місце. За словами начальника ВОУЛМГ Анатолія Бондаря, це є свідченням цілеспрямованої й ефективної роботи керівництва та трудового колективу. Якщо пригадати, що найкращим показником роботи ДП «Іллінецький лісгосп» було 7 місце за перше півріччя 2006 року, то прогрес в роботі (з постійних за ці роки 10-11 місць) – разючий! За перше півріччя 2015 року – вже 4 місце в трудовому суперництві серед споріднених підприємств. І ось зараз – почесне третє місце! Радує закономірний результат роботи іллінецьких лісівників. Це – свідчення потужної, цілеспрямованої, впевненої діяльності особисто директора Романовича А.В., очолюваного ним колективу. Зміна лідерів трудового суперництва – гарний сигнал, стимул для подальшого підвищення ефективності лісогосподарського виробництва. А тут важлива постійна, довготривала, планомірна робота всього трудового колективу держпідприємства. Іллінецький держлісгосп впевнено відроджує колишню славу!
Іллінецький лісгосп спромігся в 2017 році збільшити переробку деревини на 260%! Це – найкращий результат серед восьми деревообробних дільниць держпідприємств лісового господарства Вінниччини,
Як завжди, лідер трудового суперництва у 1-му кварталі – ДП «Дашівське ДЛМГ», яке є яскравим взірцем ефективного поєднання ведення мисливського господарства з вирощуванням високоякісних лісових культур. Тут вміло займаються водночас і лісовим, і мисливським, і сільським господарством.
Другими в трійці лідерів трудового суперництва стали лісівники ДП «Вінницький лісгосп». Тут стабільно демонструють високий рівень ведення лісового господарства.

 

Прес-служба Вінницького ОУЛМГ


  • 13.02.2020
  • |
  • Загальні новини
  • |
  • Автор:  Пресслужба Вінницького ОУЛМГ

Шакал уже на Вінниччині: у гості чи на «ПМЖ»?

Глобальне потепління вважають ймовірною причиною розширення ареалу проживання шакала в Україні
Навіть із самої назви цього хижака - шакал звичайний або азійський – випливає, що звір він нетутешній. Проте останніми роками цей вид родини псових активно переселяється на північ. Зараз шакал поширений на більшій частині країн Східної Європи, до Естонії включно. У 2018 році шакала звичайного було внесено до офіційного списку ссавців Білорусі. В Україні його зустрічають на півдні – Миколаївська, Одеська, Херсонська області. Проте нещодавно вперше підтверджено його перебування і на Вінниччині, на території Тульчинського та Могилів-Подільського районів. 
У Тульчинському районі уже відомо два випадки добування шакала. Минулого року наприкінці літа до мисливствознавця ДП «Тульчинське ЛМГ» Олександра Німого зателефонували перехожі і засвідчили, що побачили неподалік Тульчина вовка, що забіг до лісу. На вказане місце одразу виїхала бригада у складі єгерів та державної лісової охорони, яка загонним методом добула ймовірного «вовка». Проте досвідчений мисливствознавець одразу зрозумів, що не з тим звіром вони мали справу. Зразки відправлено на експертизу у ветеринарну лабораторію Тульчина, а фото – науковцям. Вони й підтвердили здогадки мисливців.
- Зовнішні ознаки шакала дуже характерні. Ці хижаки невеликі або середні за розміром, хвіст довжиною до 30 см, хутро на спині строкате, чорно-сіре, а голова, вуха, кінцівки – рудого кольору. Сплутати їх з вовком неможливо людині, яка добре знає, як вовк виглядає, - розповідає Олександр Німий.
Вдруге у Тульчинському районі добули шакала працівники єгерської служби районної організації УТМР зовсім нещодавно, 25 січня 2020 року, під час проведення санітарного рейду із регулювання чисельності хижаків та шкідливих тварин. До речі, зустріли мисливці шакала в зарослях очерету, у їхньому природному сховку.
А могилів-подільські лісівники отримали підтвердження перебування шакала на Вінниччині ще у 2018 році. Вперше запримітили цього хижака на межі Могилів-Подільського та Мурованокуриловецького районів області. Двох шакалів (у різний час) добули мисливці, які полювали на пушного звіра. Ще одного – уже у серпні минулого року під час спільного рейду бригади у складі єгерської служби УТМР, державної лісової охорони ДП «Могилів-Подільський лісгосп».
Як потрапили хижаки на Вінниччину з Півдня України, можна лише здогадуватися. Адже це поодинокі особини. Оскільки їх зафіксували у двох віддалених один від одного районах, то фахівці стверджують, що існує два шляхи їхнього пересування: дельтами річок Південний Буг і Дністер.
- Шакали добираються до нашої області з півдня по цих річках, переховуються у заростях очеретів, у плавнях, прибережній смузі річок. Це характерні для їхнього виду біотопи. Цих хижаків зараз не стримують кліматичні бар’єри, наші зими стали малосніжними,  м’якшими, а шакали не адаптовані до глибокого снігу, у них короткі лапи. Тому й, можливо, вони сюди мігрують у пошуках поживи. Це вперше за практику моєї роботи ми зафіксували шакалів на Вінниччині, - розповідає начальник сектору мисливського господарства Вінницького ОУЛМГ В.А. Мельник.
Фахівці запевняють, що особливо хвилюватись не потрібно, вони не шкідливіші за вовків чи лисиць і для людини не становлять загрози. Це невеликий звір, дещо крупніший за лисицю або менший за вовка – у середньому має вагу12-14 кілограмів.
Проте існуючі стереотипні асоціації, пов’язані із шакалом, не викликають позитивних емоцій. Підступність, ницість, зажерливість. Усі ці риси пов’язані із поведінкою у природі, адже шакал - хижак всеїдний. Споживає фрукти, комах, плазунів, птахів та їхні яйця, гризунів, зайців, малих копитних, а ще не гребує падаллю, нападає на ослаблених крупніших хижаків. На півдні країни, де шакалів уже доволі багато, хижаки часто виїдають цілі кладки фазанячих яєць.
Тож, як бачимо, наша природа змінюється. Всихають цілі лісові масиви, лісівники вводять інтродуковані більш посухостійкі лісові породи дерев. З’являються і нові представники фауни на Вінниччині. Когось «заселяють» у вольєри для напіввільного утримання мисливських тварин (ланей, муфлонів), а хтось – сам мігрує у подільські ліси.